Бесплатные Рефераты >>> Педагогика  



 

 

Соціально-педагогічна діяльність в дитячих оздоровчих закладах

 

2

Міністерство освіти і науки України

Луганський національний педагогічний університет

Імені Тараса Шевченка

Кафедра

соціальної педагогіки

та соціальної роботи

СОЦІАЛЬНО - ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА

В ДИТЯЧОМУ ЗАКЛАДІ ОЗДОРОВЧОГО ТИПУ.

Магістерська робота

магістранта

спеціальності «Соціальна педагогіка»

Лобзева М.Г.

Науковий керівник:

к.п.н., доцент Кратінова В.О.

Луганськ - 2005

ПЛАН

ВСТУП ............................................................................................................3

РОЗДІЛ 1 Загальна характеристика соціально-педагогічної роботи в дитячому закладі оздоровчого типу

1.1 Нормативно-правова база роботи дитячих закладів оздоровчого типу................................................................................................................19

1.2 Урахування вікових особливостей дітей та підлітків в умовах оздоровчого закладу……………………………………………………...23

1.3 Соціально-педагогічні особливості тимчасового дитячого колективу в умовах оздоровчого закладу…………….................................................31

РОЗДІЛ 2 Методичні засади роботи дитячого оздоровчого закладу.

(З досвіду роботи дитячого оздоровчого комплексу «ЮЖНИЙ»)............53

Висновок

Список використаної літератури

Додатки

ВСТУП

За умов реформування української держави, становлення ринкових відносин значна кількість громадян нашої держави стала потребувати соціальної допомоги та захисту. Несприятливі наслідки соціально-економічних процесів, що відбуваються в суспільстві позначаються на дітях, підлітках і знаходять відображення у молодіжній субкультурі, що виявляється у негативному ставленні до світу дорослих.

Національна доктрина розвитку освіти в Україні засвідчила, що в галузі виховання і навчання відбуваються суттєві зміни. Ці зміни зумовлюють необхідність посилення уваги до проблеми соціалізації учнівської молоді, залучення її до національної культури, опанування нею нового стилю життя в сучасному громадянському суспільстві.

Аналіз освітянської практики стверджує актуальність проблеми соціально-педагогічного впливу на діяльність існуючих дитячих організацій та об'єднань, адже в загальноосвітніх закладах суттєво відстає від часу, а іноді відсутня систематична науково та методично обґрунтована робота щодо розвитку у дітей навичок соціальної активності, а саме: навичок участі в органах самоврядування, громадських зборах, культурних акціях тощо.

Турбота про оздоровлення дітей є одним з основних показників ставлення держави до проблем підростаючого покоління. Так, уперше у вітчизняній освіті Національна доктрина ставить проблему збереження здоров'я дітей. Разом з тим, стан справ у цій сфері викликає занепокоєння. Статистика засвідчує, що упродовж останніх років у Луганській області, як і в цілому по Україні, зберігається тенденція щодо погіршення стану здоров'я дітей. Про це свідчить той факт, що кількість дітей , які перебувають на диспансерному обліку в лікувальних закладах збільшилася. Збільшилась також кількість дітей, що мають захворювання нервової системи, органів дихання. Все це зумовлено негативними факторами соціально-економічного, екологічного та психологічного характеру.

Залишається високим рівень інвалідності серед дітей, що є одним з найбільш несприятливих явищ у комплексі характеристик стану здоров'я та соціального благополуччя населення (у 1999 році група таких дітей складала 6997 осіб, у 2002 році - 6623 особи).

Не вдається уникнути тенденції до зростання кількості дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування ( протягом останніх 5-ти років щорічно кількість таких дітей зростає на 18-20 %). [5]

Конвенцією ООН про права дитини, ратифікованою Верховною Радою України проголошено, що діти мають не тільки особливі потреби, а й громадські, політичні, соціальні, культурні та економічні права. Одним з найважливіших стратегічних завдань нашої держави в забезпеченні соціального захисту дитинства є реалізація їх права на оздоровлення та відпочинок.

За словами начальника Головного управління освіти і науки Луганської облдержадміністрації О.П.Омельченко, пріоритетним напрямком оздоровчої кампанії залишається в першу чергу оздоровлення дітей-сиріт, дітей з малозабезпечених та багатодітних сімей, інтернатів. Вирішенню цієї проблеми сприяє введення в дію оздоровчого комплексу «Южний». [5]

На жаль, сьогодні процес залучення до роботи у багатьох оздоровчих закладах проходить спонтанно, на основі суб'єктивного сприйняття осіб, офіційні направлення майже відсутні. В основному люди працюють в період власної відпустки не за інтересами, а через матеріальні проблеми. Все це в свою чергу, знижує ефективність виховної роботи в умовах оздоровчого закладу.

Дитячі оздоровчі заклади з цілодобовим перебуванням дітей заслуговувають на увагу та серйозну підтримку з боку держави завдяки їх потенційним можливостям щодо виховання дітей, але в останні роки різко скоротилася їх мережа. Причинами такого явища стали :

складна економічна ситуація в Україні спонукала «збіднілі» підприємства до закриття відомчих оздоровчих закладів;

низька заробітна платня та важкі умови праці сприяли процесу постійної плинності основної маси педагогічних та керівних кадрів дитячих позаміських оздоровчих закладів, а це в свою чергу, призвело до зниження загального рівня їх компетентності, професійного рівня фахівців, що не дозволяло ефективно перебудувати зміст та форми виховної діяльності у цих закладах;

наслідки аварії на ЧАЕС, що призвело до закриття оздоровчих закладів, в яких було виявлено підвищений рівень радіаційного забруднення відповідно до встановлених на той час норм. [1]

У переломні моменти історії суспільства на передній план поряд з іншими проблемами висувається і проблема цінності людської особистості. Особливої актуальності набуває формування творчої особистості, виховання молодої людини як громадянина на основі оволодіння загальнолюдськими цінностями, нормами демократичної культури.

Беручи участь у житті дитячих оздоровчих закладів та інших самодіяльних організацій, діти вчаться самостійно приймати рішення, бути активними громадянинами України.

При визначенні мети виховної роботи в дитячому оздоровчому закладі слід враховувати реалії переходу української держави до ринкових відносин. З розширенням впливу на дітей та підлітків засобів масової інформації зросла потреба у формуванні навичок вибіркового підходу, розвитку критичного мислення, вироблення захисного механізму до тих засобів масової інформації, які культивують агресивність, порнографію, насилля. [5]

Тому соціально-педагогічна робота в дитячому оздоровчому закладі повинна бути підпорядкована розвитку особистих зусиль, особистої відповідальності кожного вихованця за здійснення своєї мети, за свої вчинки, за свій успіх у житті. Мета соціально-педагогічної роботи - формування конкурентно спроможної особистості із постійною потребою самореалізації та вдосконалення, почуттям відповідальності та соціальної активності.

Тривалий час, вітчизняна система табірного відпочинку та оздоровлення була в занепаді. Майже відсутні були педагогічні видання з роботи в таборі, від радянської системи піонертаборів відмовилися. А нову не створили.

Сучасна система оздоровчих таборів багато чого почерпнула з педагогіки радянських таборів.

Тільки на початку 21 століття почали з'являтися педагогічні та методичні видання щодо роботи в дитячому оздоровчому таборі, різноманітні збірники ігор, сценаріїв, свят.

Не маючи досвіду роботи з організації дитячого відпочинку дуже важко зрозуміти специфіку роботи в умовах літнього оздоровчого табору. Незважаючи на це, певні знання можна отримати з відповідної літератури, тим більше, що зараз випускаються різні видання, практичні посібники з виховної роботи в таборі. Так, наприклад, книга з серії «Школа радості» Титкової Т.В. «Настольная книга вожатого в детском оздоровительном лагере». В цьому виданні автор-педагог, який має великий досвід роботи в таборах, - розкриває специфіку занять з дітьми на заміському відпочинку. Відповідає на різні питання - як зробити дозвілля різноманітним, а відпочинок - повноцінним, як можна плідно взаємодіяти з дітьми, їхніми батьками, а також персоналом табору, як навчитися швидко приймати вірні рішення. Книга містить велику кількість різноманітних ігор, конкурсів.

Переглядаючи літературу, можна побачити книжки з соціально-педагогічною спрямованістю. Це підручники за редакцією професора Капської А.Й. «Технології соціально-педагогічної роботи», «Актуальні проблеми соціально-педагогічної роботи», а також «Соціальна педагогіка». В них можна зустріти опис форм та методів роботи в таборі, основні вимоги до соціального працівника - вихователя оздоровчого табору.

Значну увагу роботи в таборі приділяють такі видання як «Педагогика в пионерском лагере» Газмана О.С. та Матвєєва В.Ф. Автори розповідають про досвід роботи всеросійського оздоровчого табору «Орльонок».

В деяких періодичних виданнях, таких як «Рідна школа», «Практична психологія та соціальна робота», «Позакласний час» та «Последний звонок» пропонується використання різноманітних ігор, конкурсів, проведення сценаріїв, спортивно-туристичних змагань. Деякі журнали пропонують ознайомитися з досвідом сучасних таборів та різних самодіяльних дитячих організацій. Справляєучасних таборів та різних самодіяльних дитячих організацій.бору "до соціального працівника - вихователя ``````````````` враження діяльність Міжнародного Дитячого Центру «Артек», Пласту, ЛОДГО «Лугарі».

Зростання соціальної ролі особистості, актуальність тенденції гуманізації та демократизації суспільства зумовлюють необхідність використання надбань соціально-педагогічної науки в практиці дитячих оздоровчих таборів. Цю сторону роботи висвітлює видання УДЦССМ «Діяльність центрів ССМ по літньому оздоровленню дітей та молоді».

Достатньо широко розповідає про діяльність дитячих таборів «Методика роботи в літньому таборі» Коваленко Є.І. та «Організація літнього відпочинку дітей і молоді» видавництва «Альма-матер».

Значну увагу заслуговують такі методичні видання як «Методическое рекомендации в помощь организаторам летнего отдыха детей» Одеського педагогічного інституту та «В помощь работникам детских оздоровительных лагерей» Луганського педагогічного університету.

Якщо узагальнити зміст наведеної літератури, то можна побачити вимоги щодо підготовки соціальних працівників до роботи в літньому таборі. Вони можуть мати такий вигляд:

· усвідомлення соціальними педагогами сутності та специфіки роботи дитячих організацій в сучасних умовах;

· ознайомлення соціальних педагогів з психолого-педагогічними основами роботи з тимчасовим дитячим колективом;

· засвоєння основ організації оздоровчо-виховного процесу в умовах табору;

· оволодіння системою колективного планування роботи дитячого колективу;

· ознайомлення з системою самоврядування в житті тимчасового колективу;

· організація гри та спортивно-оздоровчої роботи в умовах табору;

· оволодіння методикою проведення тематичного дня-свята в роботі оздоровчого закладу.

Отже, актуальність проблеми дослідження обумовила вибір теми магістерської роботи: «Соціально-педагогічна діяльність в дитячому закладі оздоровчого типу».

ОБ'ЄКТ : дитячий заклад оздоровчого типу.

ПРЕДМЕТ: процес соціально-педагогічної роботи в дитячому закладі оздоровчого типу.

МЕТА : теоретично обґрунтувати та практично довести специфіку соціально-педагогічної роботи в дитячому оздоровчому закладі.

ЗАВДАННЯ :

Дати аналіз педагогічної літератури з питання соціалізації дитини в оздоровчому таборі.

Розкрити вікові особливості дітей та підлітків в умовах оздоровчого закладу.

Розкрити особливості формування дитячого тимчасового колективу.

Показати виховну систему роботи дитячого оздоровчого комплексу «Южний».

МЕТОДИ:

Теоретичні ( аналіз і синтез теоретичних джерел для розкриття проблеми специфіки роботи табору).

Практичні ( спостереження, опитування, бесіда, створення програми табору, ії практична реалізація).

РОЗДІЛ 1 Загальна характеристика соціально-педагогічної роботи в дитячому закладі оздоровчого типу.

1.1 Нормативно-правова база роботи дитячих оздоровчих закладів.

Кожен другий громадянин України хоча б раз відпочивав у таборі. Сучасні діти, як їх батьки в свій час , мають можливість відпочити у різноманітних таборах. Незважаючи на те, що останні змінили свою назву - тепер вони не піонерські , а оздоровчі, - але зміст залишився колишнім - урізноманітнити дозвілля дітей, зробити їх життя веселим, цікавим та водночас змістовним, а також дати можливість дитині набратися сил та зміцнити перед наступним напруженим навчальним роком.

Дитячий оздоровчий заклад (заміський, профільний, праці та відпочинку, санаторного типу, з денним перебуванням тощо) є позашкільним оздоровчо-виховним закладом. Створюється з метою реалізації права кожної дитини на повноцінний відпочинок та оздоровлення, зміцнення здоров'я, задоволення інтересів і духовних запитів відповідно до індивідуальних потреб дітей шкільного віку.

Дитячий оздоровчий заклад може бути сезонним або цілорічної дії, розміщуватись у стаціонарних або орендованих приміщеннях ( на базі пансіонатів, будинків відпочинку, санаторіїв-профілакторіїв, спортивних і туристських установ, навчальних закладів тощо). Терміни оздоровлення й відпочинку дітей визначаються засновниками з урахуванням місцевих природнокліматичних умов та при узгодженні з відповідними органами виконавчої влади.

Засновниками дитячого оздоровчого закладу можуть бути центральні та місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності й підпорядкування, їх об'єднання, громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності. Дитячий оздоровчий заклад здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України та власного статуту. У статуті визначаються назва, мета і напрями діяльності, органи керівництва і контролю, джерела фінансування та утворення майна.

Прийняття дітей до дитячого оздоровчого закладу здійснюється на підставі оздоровчої путівки або заяви батьків ( опікунів, піклувальників), довідки про стан здоров'я дитини, профілактичні щеплення та епідемічний стан середовища, в якому проживає дитина. З урахуванням вікових особливостей та інтересів дітей створюються загони та групи, наповнюваність яких не повинна перевищувати: для дітей 6-9 років - 25 чол., 10-14 років - 30 чол., старших 14 років - 35 чол.

Під час організації профільних туристично-краєзнавчих дитячих заходів чисельність дітей у загоні визначається «Правилами проведення туристських подорожей з учнівською та студентською молоддю України», затвердженими наказом Міністерства освіти України № 96 від 6 квітня 1999 року та зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 20 травня 1999 р.[18]

Дитячий оздоровчий заклад працює за календарним планом роботи, затвердженим директором, організовує та здійснює різноманітні масові заходи. Тривалість занять у гуртках, секціях, клубах встановлюється з урахуванням психофізіологічного розвитку дітей різних вікових категорій: від 6-7 років - 35 хвилин, старших 8 років - 45 хвилин.

Всі види діяльності дітей в таборі, пов'язані з фізичними навантаженнями, рухливою активністю узгоджуються з головним лікарем.

Режим дня повинен бути диференційован в залежності від віку дітей. Рекомендований режим дня:

8.00 - Під'йом

8.10 - Ранкова гімнастика

8.30 - Водні процедури

8.50 - Ранковий збір, лінійка

9.00 - Сніданок

9.30 - Робота гуртків, суспільна праця

11.00 - Оздоровчо-гігієнічні процедури, навчання плаванню

12.30 - Вільний час, заняття на вибір

13.30 - Обід

14.30 - Тиха година

16.00 - Полудник

16.30 - Заняття в гуртках, загальнотабірні заходи

18.30 - Вільний час, заняття на вибір

19.00 - Вечеря

20.00 - Загальні заходи, вогнища

21.00 - Відбій для дітей 7-9 років

22.00 - Відбій для дітей 10-16 років [13]

Зміст, форми і методи роботи визначаються статутом закладу з безумовним дотриманням потреб соціалізації дитини, громадянина України, з обов'язковим урахуванням специфіки національних і культурних, історичних традицій, загальнолюдських духовних надбань і цінностей.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.04 98 № 591 «Про розвиток Міжнародного дитячого центру «Артек» та дитячих оздоровчих закладів» були спрямовані заходи на забезпечення належних умов для дозвілля, відпочинку та оздоровлення дітей, їх культурного і фізичного виховання, підтримки дитячих оздоровчих закладів та на виконання Національної програми « Діти України». Ці заходи передбачали:

· забезпечення реалізації права кожної дитини на повноцінний відпочинок та оздоровлення;

· збільшення кількості оздоровлених категорій, насамперед, дітей-сиріт; дітей, позбавлених батьківського піклування; дітей з малозабезпечених та багатодітних сімей;обдарованих та талановитих дітей; дітей, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС;

· забезпечення підготовки й підвищення кваліфікації працівників, робота яких пов'язана з організацією відпочинку та оздоровлення дітей;

· збереження, розвиток та максимальне використання існуючої мережі оздоровчих закладів.

Значення позашкільної освіти зростає як для окремої людини, так і для суспільства в цілому. В області збережено мережу понад 100 позашкільних закладів, до яких залучено 90 тисяч дітей та підлітків, тобто кожного четвертого учня. [5]

Подальший розвиток позашкільної освіти відбувається на основі «Регіональної Програми відпочинку та оздоровлення дітей до 2008 року» затвердженої головою Луганської облдержадміністрації від 20 травня 2003 року. [22]

Метою Програми є створення умов для якісного відпочинку та оздоровлення дітей. Основні завдання програми:

· збільшення кількості дітей, охоплених організованими формами відпочинку та оздоровлення;

· удосконалення мережі дитячих оздоровчих закладів;

· поліпшення матеріально-технічного, науково-методичного забезпечення діяльності дитячих оздоровчих закладів;

· створення сприятливих умов для реалізації соціально-педагогічних, медико-оздоровчих інноваційних проектів відпочинку та оздоровлення дітей;

· зміцнення кадрового потенціалу та підвищення престижу праці в дитячих оздоровчих закладах;

· підвищення престижу вітчизняної системи відпочинку та оздоровлення дітей.

Щодо дитячих оздоровчих закладів, які діють в різні періоди і які функціонують за різним терміном, то вони просто не спроможні охопити потрібну кількість бажаючих, що призводить до збільшення бездоглядності дітей, особливо під час літніх канікул.

Сьогодні, в умовах розбудови Української державності й розвитку демократичного суспільства, значне місце посідає створення умов для рівноправних стосунків між педагогічними працівниками і дітьми, між дітьми всіх вікових груп.

Виховна робота влітку є складовою всього виховного процесу, спрямованого на національно-культурне відродження, і вона передбачає:

· демократизацію та гуманізацію всіх заходів;

· пріоритет загальнолюдських духовних цінностей;

· органічний зв'язок з національною історією, культурою, традиціями;

· реалізацію інтересів, запитів, індивідуальних здібностей дітей;

· активний діяльнісний підхід до виховного процесу;

· використання елементів ігрової діяльності.

Оздоровчий період дає прекрасну можливість для виховання у дітей та підлітків бережливого ставлення до природи, розвитку й удосконалення екологічних знань та навичок, хисту до природоохоронної роботи. Все, що знаходиться навколо табору, може стати зоною дитячої турботи.

Літо дає простір для фізкультурно-спортивної, оздоровчої і туристичної роботи. Спартакіади, спортивні свята, міжтабірні змагання, походи допоможуть організаторам спортивної і туристичної роботи загартувати дітей та підлітків. виявити серед них перспективних спортсменів, зробити життя школярів більш різноманітним та динамічним. [15]

Для оперативного вирішення поточних питань, організації оздоровчої та виховної роботи на загальних зборах дітей і працівників може бути обраний орган самоврядування, який працюватиме у взаємодії із засновниками, адміністрацією закладу, батьками.

Відповідно до чинного законодавства в оздоровчому закладі можуть діяти осередки дитячих і молодіжних організацій. [28]

Кількість працівників та кадрові посади визначаються «Типовими штатними нормативами оздоровчих таборів (комплексів) для дітей, підлітків та учнівської молоді з цілодобовим перебуванням». При визначенні загальної кількості кожного структурного підрозділу табору перш за все керуються необхідністю забезпечення повної безпеки життя і здоров'я дітей та дотримання норм чинного законодавства.

Кількість вихователів (вожатих) встановлюється з розрахунку 2-3 одиниці на кожен загін. На кожні 2-3 загони встановлюється посада підмінного вихователя та посада помічника вихователя.

При наявності у таборі туристського клубу може встановлюватись посада інструктора з туризму.

Кількість педагогічних працівників встановлюється залежно від кількості дітей на зміну:

Найменування

посади

90

-150

151-240

241-330

331-420

421-510

511-600

601-690

691-780

781-870

Ст. вихователь

1

1

1

1

1

1

1

1

1

Культорганізатор

1

1

1

1

1

1

2

2

2

Методист

_

1

1

1

1

1

2

2

2

Психолог

_

1

1

1

1

1

1

1

1

Інструктор з фізкультури

1

1

1

1

2

2

2

3

3

При наявності пляжу встановлюється посада інструктора з фізкультури і спорту на кожні 150 дітей.

Кількість керівників гуртків встановлюється з розрахунку одна одиниця на кожні 4 групи. Кількість акомпаніаторів встановлюється з урахуванням кількості гуртків, що потребують музичного супроводу, а також часу, який витрачається на супровід ранкової гімнастики, підготовку й проведення культурно-масових та спортивних заходів.

При наявності книжкового фонду встановлюється посада бібліотекаря.

Вимоги, що висуваються до тих, хто бажає працювати в таборі залежать від специфіки або типу того чи іншого табору. Проте є деякі загальні вимоги. Педагогічні працівники повинні бути здатними до:

· роботи з дітьми - зацікавити та розважити їх. Це визначається їх кваліфікацією у певній галузі, посада вихователя, вожатого займається за конкурсом;

· вміння налагоджувати дружні стосунки з іншими. Цю вимогу можна пояснити надзвичайною увагою, що приділяється так званому «духу» табору. Цей «дух» створює імідж табору та робить його неповторним та конкурентно спроможним;

· керівництва й нагляду за дітьми.

Поряд з загальними вимогами існують й певні специфічні:

· спроможність вивчити, що подобається, а що - ні, кожній окремій дитині з якою працюють;

· здатність до розкриття конфлікту в певній групі дітей та прийняття на себе відповідальності за його можливе вирішення;

· здатність до налагодження й розвитку взаємодії між колективом вихователів та колективом дітей;

· спроможність забезпечити роботу групи таким чином аби вона сприяла індивідуальному розвитку кожної дитини;

· спроможність забезпечити обговорення й вирішення особистих та групових проблем;

· здатність керувати групою дітей, що живе в одній кімнаті та окремими дітьми у всіх випадках. [23]

На посаду вожатого приймається особа, яка на момент працевлаштування досягла 18 років та має педагогічну освіту або проходить навчання в педагогічному закладі на старших курсах.

Вожатий несе особисту відповідальність за збереження життя та здоров'я вихованців свого загону.

Обов'язки вожатого:

· повинен знати кількість дітей свого загону, їх індивідуальні особливості, здібності та можливості;

· дотримуватися санітарно-гігієнічних вимог, правил внутрішнього трудового розпорядку, режимних моментів;

· застосовувати теоретичні педагогічні знання в практичній діяльності;

· організовувати цікаву та змістовну роботу в загоні, не забуваючи про дитяче самоврядування;

· захищати дітей від будь-яких форм фізичного або психічного насилля, попереджувати вживання алкоголю, психотропних речовин.

Вожатий в своїй роботі керується перспективним планом роботи, планом роботи на зміну. Разом з дітьми проводить збори, екскурсії походи, загонові конкурси, залучає дітей до спортивних секцій, гуртків.

На посаду вихователя приймається особа, яка має вищу або середню спеціальну освіту, з досвідом практичної роботи. В своїй роботі керується наказами, інструкціями, постановами, програмами та іншими нормативно-правовими документами, що регламентують проведення виховної роботи.

Вихователь працюючи в таборі, повинен знати як проводити виховну роботу в загоні; як складати плани роботи, графіки чергувань; правила з охорони праці, техніки безпеки та правила внутрішнього розпорядку.

Вихователь має певні обов'язки:

· повсякденно планує, організовує роботу з формування всебічно розвиненої особистості;

· створює оптимальні умови для фізичного та розумового розвитку вихованців;

· обирає ефективні форми й методи виховної роботи;

· впроваджує систему педагогічного впливу, що базується на педагогіці співробітництва, національній культурі.

Центральною ланкою організації виховного процесу є чітке планування, засноване на завданнях, що ставляться перед педагогічним колективом в залежності від контингенту дітей, які знаходяться на оздоровленні. [15]

Планування виховної роботи в таборі вимагає послідовності, системності та наступності. Починаючи планування вихователі вивчають державні документи з питань виховання підростаючого покоління, знайомляться з інструктивними матеріалами відповідних організацій, з публікаціями в пресі про організацію літнього відпочинку дітей та молоді. Велике значення має врахування визначних дат, свят, що припадають на цей період, подій, що відбуватимуться в країні й за кордоном, календаря літніх пам'ятних дат, традицій табору, місцевих умов й можливостей, вікових особливостей дітей.

Планування виховної роботи буде ефективним, якщо вихователь дотримуватиметься певних методичних вимог:

· забезпечувати на практиці єдність мети і завдань, змісту і форми виховної роботи;

· враховувати своєрідність роботи загонів і дружини;

· підтримувати ініціативу та соціальну активність дитини.

В практиці роботи дитячих оздоровчих таборів необхідно складати наступні види планів:

перспективний план на оздоровчий сезон;

календарний план на зміну, що складається на основі перспективного але з більшою конкретизацією;

план роботи гуртків, клубів за інтересами;

план-сітка загонових справ;

робочі плани вихователів, методиста, заступника начальника (директора) з виховної роботи;

конкретні плани підготовки та проведення різноманітних справ у таборі. [13]

На основі цих планів вихователі повинні складати календарні плани роботи загону.

План, як будь-який документ повинен бути конкретним, виконаним без зайвих навантажень. План підведе вихователя до розуміння 3 найважливіших питань виховної роботи: що робити, для чого та як.

Вимоги до плану:

суспільно корисна спрямованість, єдність із сучасністю;

необхідність чітких, конкретних, практичних справ, підпорядкованих визначеній меті;

послідовність, конкретність й посильність плану для вихованців;

урахування вікових особливостей вихованців.

Перспективний план складається на всі зміни директором (начальником) табору разом з методистом, заступником директора з виховної роботи та іншими членами педагогічного колективу. Він обговорюється й затверджується педрадою до заїзду дітей у табір. Перспективний план включає такі розділи:

характеристика регіону, що оточує табір, матеріальної бази;

виховні завдання, зміст виховної діяльності табору;

національне виховання;

організація суспільно корисної праці й трудове виховання;

розвиток допитливості та пізнавальної активності;

естетичне виховання та розвиток культури спілкування;

фізичне виховання, валеологічна, туристична й екологічна робота;

організаційно-методична робота;

школа дитячого самоврядування в умовах табору.

Календарний план складається кожну зміну з урахуванням завдань, що зазначені в перспективному плані, і пропозицій загонів. Перш ніж розпочати планування, педагог-організатор повинен на оргзборах ознайомити його учасників з перспективним планом на сезон, традиціями табору. Після обговорення пропозицій рада табору складає календарний план й визначає відповідальних за підготовку й проведення тієї чи іншої справи. На зміну доцільно планувати не більш як 4-5 загальнотабірних заходів.

Календарний план має 3 розділи:

загальнотабірні заходи;

робота з проведення заходів в загонах;

оздоровлення.

Педагогічний колектив табору разом з органами самоврядування має право на вибір та впровадження форм, методів виховної діяльності, поділу табору на структурні одиниці як за віковими особливостями, так й за інтересами, може прийняти свій статут, забезпечити різні форми самоврядування.

У додатках до плану подається розклад фізкультурних занять, робочих гуртків, клубів, секцій, фіксуються дні чергування загонів. На основі цього плану складається план-сітка на кожну зміну.

Календарний план роботи загону складається дітьми разом з вихователем на одну зміну. На зборах загону голова ради доводить до відома дітей проект плану. Вони можуть вносити доповнення, виправлення. З усіма змінами план роботи затверджується шляхом відкритого голосування. На цих зборах обирають відповідальних за виконання кожного заходу. Важливо, щоб при розподілі роботи ніхто не залишився без завдання, доручення. Кількість запланованих заходів має бути посильною для виконання.

На основі затвердженого плану складають календарний план-сітка загону, який зазвичай вивішують у «загоновому куточку».

Підготовка до табірних і загонових справ, режимні моменти, заходи, що проводяться повсякденно (купання, прогулянки, екскурсії) фіксуються у планах роботи на день. Такий вид планування отримав назву - «путівка дня». Складають в двох варіантах (на випадок несприятливої погоди) та містить такі частини: дата, час проведення, справи загону на день (докладно), відповідальні за виконання. [15]

Календарний план табору і загону можуть коригуватися.

На основі щоденних планів кожного загону педагог-організатор разом зі старшим вихователем складають зведений план на наступний день.

Протягом всієї зміни вихователі складають щоденник. Щоденник - це робочий документ, в якому аналізується кожен день, робляться висновки, узагальнення, план на перспективу. Щоденник заповнюється за встановленою формою:

Назва табору, загону. Черговість зміни. Прізвище, ім'я та по-батькові вихователя. Дата початку та закінчення зміни.

Список вихованців й необхідні дані про кожного, що повинні бути зведені в таблицю.

Прізвище, ім'я та по-батькові дитини

Дата народження

Домашня адреса, контактний телефон

Прізвище, ім'я та по-батькові батьків

Хобі

дитини

Особливості дитини

3. Режим дня табору.

4. Портрет дитячого літа (традиційні свята, визначні дати, події, що відбуватимуться в країні, справи дітей табору).

5. Оргсторінка і назва загону, девіз промовка, пісня, рада загону, доручення.

6. Педагогічна характеристика загону в розвитку(на початку та наприкінці зміни), вікові особливості вихованців, вміння, навички та організаційні здібності.

7. План-сітка загону та коротка пояснювальна записка.

8. «День за днем» - щоденні записи(путівка дня, аналіз, висновки, роздуми, аналіз КТС, пропозиції дітей, їх активність).

По закінченню зміни пишеться звіт, що базується на даних щоденника. В цьому звіті аналізуються етапи, кінцевий результат, дається оцінка своїй діяльності, шляхи поліпшення роботи.

На основі матеріалів щоденника складають характеристику вихованців та характеристику дитячого колективу. [14]

Характеристика вихованця.

Прізвище, ім'я та по-батькові___________________________

Дата народження ____________________________________

Стать ______________________________________________

національність ______________________________________

Батьки _____________________________________________

Членство в дитячих (молодіжних) об'єднаннях ____________

_____________________________________________________

Особливості характеру _______________________________

Індивідуальні особливості _____________________________

Захоплення, хобі ___________________________________

10. Поведінка (стосунки з однолітками, вихователями), чинники,

що її визначають _____________________________________

11. Висновки й пропозиції щодо основних напрямів роботи

з цим вихованцем _____________________________________

Характеристика дитячого колективу.

Назва колективу _____________________________________

Кількість дітей _______________________________________

Розподіл за статтю ___________________________________

Середній вік ________________________________________

Національність ______________________________________

Аналіз основних ознак колективу (мета, спільна діяльність,

органи самоврядування, рівень згуртованості) ___________

___________________________________________________

7. Взаємодія з вихователем _____________________________

8. Співпраця з іншими колективами _______________________

9. Досягнення _________________________________________

10. Основні проблеми __________________________________

11. Висновки й пропозиції _______________________________

Для оцінки якості та ефективності виховної роботи рекомендовано використовувати такі приблизні показники:

· наявність відповідних планів педагогічної роботи з дітьми, узгодженість виховної та лікувально-профілактичної роботи;

· організація дитячого колективу з урахуванням вікового складу дітей та стану їх здоров'я, створення системи дитячого самоврядування;

· охоплення виховним процесом всіх дітей, з урахуванням інтересів кожної дитини та її можливостей;

· комплектування загонів, гуртків, груп дітей відповідно до встановлених норм;

· створення бригадної системи обслуговування (лікар, педагог). Наукова організація праці, раціональне використання часу педагогічних працівників.

· «путівка дня» на кожен день.

1.2 Урахування вікових особливостей дітей та підлітків в умовах оздоровчого закладу.

Вирішення виховних завдань у дитячих колективах обов'язково має спиратися на знання вікових властивостей дітей. Для того, щоб виділити будь-яке виховне завдання навіть найпростіше, недостатньо враховувати лише індивідуальні особливості дитини. Не менш важливим є знання й врахування своєрідності його можливих вікових характеристик, правильних науково обґрунтованих уявлень про стан формування особистості дитини, протиріччя розвитку особистості, зумовлені віковими змінами й акселерацією.

Щоб досягти успіху в своїй діяльності вихователь (вожатий) повинен стати для вихованців не тільки керівником та організатором, але й порадником, старшим другом, до якого б всі прислухалися, педагогом. Який вміє правильно підбирати ігри, адекватно реагувати на пустощі дітей, передбачати конфліктні ситуації та вирішувати суперечки, надавати дітям свободу в межах норми. Для цього вихователю необхідно знати свої обов'язки та права, прагнути виконувати ці обов'язки, х повагою ставитися до дітей.

Вихователь (вожатий) повинен пам'ятати, що готових рецептів для вирішення педагогічних ситуацій не існує. Але є певні закономірності, знання яких допоможе знайти вірне рішення ситуації, що склалася. Тут на допомогу вихователю мають прийти знання з психології.

Знання вікових особливостей дітей та підлітків, характеристик фізичного розвитку, особливостей їх поведінки в певному віці допоможе в процесі виховної діяльності.

Найчастіше до табору приїжджають діти віком від 6 до 16 років. Тому врахування вікових особливостей дозволить досить гнучко коригувати зміст. Форми та методи виховної роботи, не змінюючи загальної стратегії виховання. Отже, здійснення вікового підходу до виховного процесу в умовах оздоровчого закладу передбачає :

1. Постійну увагу до вікових особливостей формування особистості дитини , своєрідності її духовного світу;

2. Урахування протиріч розвитку особистості, спричинених віковими змінами;

3. Побудова системи виховної роботи відповідно до психологічних особливостей дітей кожного вікового періоду і концепцій їх розвитку.

Найважливішими елементами цієї виховної системи повинні стати:

· знання вікових особливостей і закономірностей розвитку дитини;

· виховні завдання у суворій відповідності з метою виховання молоді в Україні та основними напрямками її реалізації;

· організація щоденної роботи ланки, загону, добір форм і методів виховання, що відповідають специфіці діяльності оздоровчого табору;

· постійне врахування тих змін, що відбуваються в дитячих колективах.

Лише послідовне втілення системи у роботу з дітьми та підлітками дозволить вихователям домогтися позитивних результатів у їх вихованні.

Найчастіше до дитячого закладу потрапляють вихованці двох вікових періодів - молодшого (6-10 років) та середнього (11 -15 років) шкільного віку.

Молодший шкільний вік. Настає один з найвідповідальніших етапів розвитку особистості, закладаються основи багатьох психічних якостей.

Діти прагнуть максимально швидко посісти своє місце серед ровесників, засвоїти ті моральна норми, які перед ними висувають, адаптуватися. Це не означає просто пристосуватися, видавати себе таким, як усі. Саме стати, реально відчути себе схожим з іншими, відчути силу «ми» - ось таким має бути результат адаптаційного періоду. Для цього вікового періоду притаманне деяке переважання адаптації над індивідуалізацією.

Лише в цьому віці бажання вчитися виявляється найбільш яскраво й емоційно. Тому необхідно так побудувати виховний процес. Щоб ця вікова потреба перетворилася на реальність і стало основою для подальшого перетворення її на стійку якість особистості.

Також яскраво вираженим є прагнення дітей до активної діяльності, до нових ролей у колективі. Тому вони завжди охоче відгукуються на всі пропозиції та справи вихователів.

Водночас активне бажання діяти поєднується з незнанням способів діяльності, з невмінням розрахувати свої сили, правильно оцінити власні можливості. Діти можуть легко захопитися якоюсь справою, і не закінчивши її, розпочати займатися іншою.

До 9-10 років діти набувають певного досвіду роботи у групі одноліток. Характерними особливостями у цьому віці є рухливість, життєрадісність; авторитет вихователя (вожатого) для них дуже високий.

Організовуючи виховний процес з молодшими школярами, не можна забувати про те, що вони спілкуються з однолітками переважно в іграх, а також у зв'язку з тією діяльністю, якою вони займаються. На їх симпатії і ставлення до ровесників значно впливають оцінка й думка педагога. З дорослими вони спілкуються багато, довірливо і чекають від них допомоги, співпраці і розуміння.

Ігрова діяльність залишається необхідною і бажаною. Це відповідає психологічним особливостям молодших школярів. Діти цього віку відзначаються підвищеною емоційністю, вразливістю, активністю та схильністю до наслідування.

Вся життєдіяльність молодших школярів в таборі має бути пронизана грою, грою з ускладненими правилами, максимально наближеною до реальної життєвої ситуації.

Середній шкільний вік (11-15 років.) На рубежі 10 -11 років дитина вступає у найскладніший період свого вікового розвитку - підлітковий. За короткий час діти так різко змінюються, що психологи виділяють молодший (11-13 років) та старший (14-16 років) підлітковий вік.

Підлітковий вік вважають важким. Він важкий для вихователів, але насамперед для самих дітей. Завдання вихователів - допомогти підліткові перебороти труднощі, створити умови для успішного формування їхньої особистості.

Молодший підлітковий вік. Значно розширюються діапазони інтересів молодших підлітків, що впливає на розвиток ініціативи, творчості. Дитина прагне до самостійності, самовиявлення своєї особистості. Це природна вікова потреба дитини, яку слід враховувати у виховній роботі з підлітками в умовах оздоровчого табору.

У віці 12 - 14 років авторитет дорослих значно знижується. Для дитини найважливішою стає оцінка її однолітками. Тому вихователі, враховуючи цю вікову особливість, не повинні нав'язувати дитині свої думки, а дати їй змогу самостійно впевнитися у їх правильності. З іншого боку, необхідно допомогти дитині задовольнити потребу у спілкуванні з однолітками.

Підліткові треба усвідомити ті нові вимоги, що перед ними висувають вихователі, а з іншого боку - необхідне справжнє визнання й прийняття дорослими їх нової позиції, допомога у самоствердженні. Ареною самоствердження найчастіше виступає спілкування з ровесниками.

Характерною особливістю молодших підлітків є концепція-установка на змагання, виграш, на досягнення колективного успіху.

Урахування вікового підходу до роботи з дітьми особливо вимагає статтєве виховання. Це період вікового антагонізму між хлопчиками та дівчатами, який виражається у глузуванні один з одного. Хлопчики не сприймають суто словесного характеру багатьох справ, а дівчаток вони задовольняють. Хлопчики прагнуть до справ, в яких можна проявити свої вміння, творчість, силу, вправність.

Урахування вікових особливостей дозволяє обґрунтовано сформулювати виховні завдання роботи з молодшими підлітками в умовах оздоровчого закладу:

· розвиток ініціативи, самостійності;

· розвиток нових високих пізнавальних інтересів і потреб;

· виховання організаторських умінь;

· формування морального ідеалу.

Старші підлітки. Це період активної особистісної індивідуалізації, етап. Коли загострено переживається прагнення до самоствердження. Це та фаза становлення особистості, коли актуальною стає позиція «чим би не виділятися , тільки б виділятися». Тому завданням для вихователів є контролювання бажання персоналізуватися, об'єктивно визначити можливості щодо допомоги підліткові обрати правильний шлях, підтримувати його активність і коригувати її спрямованість.

Свою точку зору старші підлітки можуть обстоювати інколи дуже гаряче і наполегливо.

Спостерігається підвищення рівня самоаналізу, активізуються спроби самостійно розібратися у собі.

Старші підлітки починають мислити логічно, намагаються узагальнювати отримані ними відомості. Інтереси не лише розширюються, поглиблюються, а й диференціюються.

У сфері спілкування підлітки починають надавати перевагу маленьким колам друзів. Вони особливо дорожать думкою своїх однолітків. Часто ображаються і протестують, коли обмежують їх самостійність, контролюють, не рахуються з їхніми інтересами, думками.

З 12 до 15 років антагонізм у стосунках між статтями змінюється симпатією, виникають перші спроби познайомитися, зблизитися. Перше емоційне поривання підлітка не повинно бути висміяне і тим більш ображене.

Тому, організовуючи виховну роботу в загоні старших підлітків, особливу увагу слід звернути на використання таких видів діяльності, які б цікавили і хлопчиків, і дівчат, створюючи такі умови, коли цією різноманітною діяльністю керують з перших днів створення загону і хлопчики, і дівчата.

Виховні завдання роботи:

· вміння сприйняти і зрозуміти іншого;

· допомога у самореалізації, підтримка активності та коригування її спрямованості.

У системі виховної роботи зі старшими підлітками з'являються такі форми, які вимагають більшої відповідальності з боку вихованців, обстоювання ними власної точки зору, розкривають інтереси та вподобання підлітків. Віковий підхід у роботі з підлітками включає і проблему організації між вікової взаємодії, різновікових колективів. Важлива можливість між вікової взаємодії дітей - це спільна робота дітей різного віку в органах самоврядування.

Отже, урахування вікових особливостей дітей в умовах дитячого оздоровчого закладу допомагає ефективно вирішувати різноманітні завдання виховної діяльності.

Дані вікових особливостей дітей та підлітків.

Фізичний рост та розвиток

Особливості поведінки

Поради вихователю

Розвиток дітей молодшої групи (6 - 8 років)

· руки та ноги ростуть швидше за тіло;

· загальне керування тілом добре, координація очей та рук покращується до 7 років.

· Високий рівень активності;

· Прагнення до спілкування поза сім'єю;

· Прагнення навчитися розрізняти, що таке добре та що таке погано;

· Усвідомлення статевої приналежності;

· Прагнення отримати час на самостійні заняття;

· Дитина може бути як цілеспрямованою, так і самовпевненою, агресивною.

· Організація рухливих ігор при обмеженні бігу, стрибків;

· Розвиток вміння лазати та користуватися гойдалкою;

· Використання ритмічних видів діяльності;співи, драматичні постановки;

· Навчання правильним навичкам праці;

· Забезпечення конкретності доручень та творчої свободи дітей при їх виконанні;

· Надання свободи дії, розвиток здібностей.

Розвиток дітей середньої групи (9 - 11 років)

· Дівчата випереджують хлопців зо зростом;

· Спочатку діти мають рівні сили, згодом хлопчики стають сильніше.

· Прагнення командувати у хлопчиків, покірність - у дівчат;

· Енергійні, швидкі в діях, ініціативні, наполегливі;

· Нерідко неспокійний стан, діти потребують постійної діяльності;

· Захоплення колективними іграми;

· Діти шумні, галасливі;

· Чуттєві до критики, бояться поразки;

· Постійно змінюють свої захоплення, особливо потребують заохочення.

· Використовувати такі види діяльності, що дають простір проявлення мускульної активності;

· Організація колективно-спортивних ігор, занять за інтересами;

· Прагнути відповісти на багато чисельні запитання дітей.

Розвиток дітей старшої групи (12 - 14 років)

· Дівчата вище за зростом;

· Статтєве дозрівання;

· Швидкий розвиток мускулатури;

· Дівчата менш активні

· Хлопчики схильні до групової поведінки;

· Діти відчувають внутрішню стурбованість;

· Антагонізм між дівчатами та хлопцями;

· Думка однолітків домінує над думкою дорослих;

· Дисципліна може порушуватися через «груповий» авторитет;

· Прагнуть до змагання, створення ідеалу, кумиру.

· Організація колективних ігор;

· Перевага надається спортивним іграм;

· Використання спільного ентузіазму при виконанні доручень.

Розвиток підлітків (15 - 16 років)

· Завершення росту скелету;

· Настає зрілість, що супроводжується фізичними й емоційними змінами;

· Відмінності між дітьми посилюються, бо одні вже подорослішали, а інші тільки починають;

Хлопчики відстають у розвитку на 2 роки .

· Дівчата починають цікавитися хлопчиками, раніше ніж ті, дівчатами;

· Спостерігається стурбованість зовнішнім виглядом;

· Зростає соціальна активність;

· Прагнення досягти незалежності, пошук себе.

· Перша закоханість;

· Сприяти гармонічним стосункам між однолітками;

· Керувати підлітками без зайвого втручання з боку дорослих;

1.3 Соціально-педагогічні особливості тимчасового дитячого колективу.

Сьогодні кожна дитина мовби існує одночасно в трьох вимірах. Перший - об'єктивна реальність, яку дитина не може змінити і тому має адаптуватися до неї. Другий - суб'єктивна реальність, яка досить умовно існує в колі сім'ї, друзів, у колективі класу, групи чи гуртка. Вона тому є суб'єктивною, що цілком залежить від почуттів самої дитини. З'являється в житті дитини й третя реальність - віртуальна. Нові телекомунікаційні та інформаційні технології надають можливість опинитися у будь-якій фантастичній ситуації, відчути себе її учасником. Виникає питання: як допомогти дитині розібратися у цих реальностях, не втратити себе, не розгубитися ?

Необхідно згадати, що мета виховання - ідеал. Але суперечливість полягає в тому, що ідеали шкільного виховання здебільшого суперечать ідеалам реального життя дітей. У гуманістичній виховній системі ідеал - це створення випереджаючої ситуації, надання можливості заглянути в майбутнє. Варто разом з дітьми поміркувати над тим, яким вони бачать своє майбутнє. [5]

Щоб зробити суспільний ідеал людини ідеалом кожної особистості вихователі оздоровчого табору використовують два шляхи. Перший полягає в тому, щоб зацікавити дітей різноманітною діяльністю, а потім зацікавлюють та включають їх до справ високої моральної значущості. Так поступово діти привчаються до усвідомлення моральних ідеалів суспільства.

Існує другий шлях. Вихованці починають діяти , вже маючи перед очима спільно прийнятий ідеал, в якому закладені ідеали відносин до себе, до однолітків, до дорослих. Якщо ідеал приймається, то вся майбутня виховна діяльність стає для дітей засобом втілення ідеалу в життя.

Актуалізація ідеалу в свідомості вихованців, - головна умова, необхідна для того, щоб «дух» табору приймався вихованцями та спонукав їх до дії.

У сучасних умовах вся робота в таборі повинна бути побудована на демократичних засадах. Якщо вихованці не пишаються своїм колективом - ефективність впливу такого колективу на особистість буде незначною. Високий престиж колективу - гарантія успішності впливу його норм та цінностей, засвоєння виховного ідеалу.

З окремих знайомих, малознайомих та зовсім незнайомих дітей, де хтось комусь симпатизує та навпаки, народжується через деякий час спільнота дітей, виникає поняття «ми». Відбувається виокремлення «ми», «наше» із загального навколишнього життя.

«Ми» - це те, що притаманне тільки одному певному колективу, на відміну від інших таких або зовсім інших колективів. Існують поняття - «ми», а все навколо - «вони».

Для тимчасових дитячих об'єднань - це почуття спільності дуже необхідне, воно сприяє створенню та зміцненню колективу.

Існують певні умови, за яких ця спільність може виникнути. По-перше, треба мати так звану матеріальну основу: певну кількість дітей, носіїв цього поняття «ми». Потрібна територія, де «ми» може розташуватися, збиратися, діяти. Необхідна мета спільної діяльності.

У дитячого тимчасового колективу є свої ідеали, норми та правила поведінки, специфічні форми організації колективу, органи самоврядування, а також символи, назва, девіз, емблема, пісні, які підкреслюють приналежність саме до цього конкретного колективу. Все це - центри об'єднання, тобто ті цінності, предмети та символи, які ідентифікують групу, складають матеріальну та ідейну основу її існування й розвитку. На цій основі відбувається усвідомлення спільності, створюється почуття «ми». Визнання ідеалу колективом - важливий етап формування ідеалу. [3]

Неодноразово відмічалося, що літній тимчасовий дитячий оздоровчий табір має певні переваги у вирішенні проблеми розвитку якостей творчої особистості :

· в центрі діяльності таких закладів знаходяться не навчальна робота, а інша системотворча робота ( спорт, праця, мистецька діяльність тощо );

 


 

Влияние воспитания в семье на самооценку ребенка. Последствия.
Партизанский филиал КГОУ СПО «Владивостокский базовый медицинский колледж» РЕФЕРАТ Тема: «Влияние воспитания на самооценку. Последствия» ...

Перпендикуляр
2 Ход урока. Деятельность учителя Деятельность ученика ...

Мовлення вчителя як засіб педагогічної праці
1 1. Вступ 2. Мовлення і комунікативна поведінка вчителя 3. Функції мовлення вчителя у взаємодії з учнями ...

Методические условия обоснования и выбора формы организации обучения учащихся литературе в 5-7 классов
ЛИПЕЦКИЙ ГОСУДАРСТВЕННЫЙ ПЕДАГОГИЧЕСКИЙ УНИВЕРСИТЕТ Кафедра истории и теории педагогики РЕФЕРАТ «Методические условия обоснования и выбора формы организации обучения учащихся литературе в 5-7 классов» Выполнил:...

Мотивация деятельности
Мотивация деятельности. В общем случае мотивация – это процесс побуждения к труду. Любой руководитель, если он хочет добиться эффективной деятельности своих подчинённых, должен не забывать о наличии для них стимулов трудиться. ...

Воспитательная система в школе
7 Оглавление: Введение 1. Классификационная характеристика 2. Целевые ориентации ...

Типовой договор
ДОГОВОР Между дошкольным образовательным учреждением № и родителями (лицами, их заменяющими) ребенка, посещающего дошкольное учреждение в Российской Федерации город _________________ « ___ »...

Финансирование учебных заведений
СодержаниеВведение 2 1. Бюджетное финансирование учебных заведений 3 2. Благотворительные пожертвования на нужды образования 6 3. Благотворительные организации 7 4. Самофинансирование учебных заведений 9 ...

Гуманистическое направление в воспитании и образовании в деятельности В.А. Сухомлинского
Голицынский военный институт ФПС РФ кафедра психологии и педагогики Факультет заочного обучения отделение психологии Реферат студентки 3 курса Котовой Е.М. Тема: “Гуманистическое направление в воспитании и образовании в...

Субстанциональный и процессуальный подход в психологии
Субстанциональный и процессуальный подход в психологии Михаил Щербаков, Юлия Качалова Афиняне, не стыдно ли вам!  Когда я говорил вам о серьезных вещах не с помощью басен, вы меня не слушали... Демосфен ...

Проблемы одаренности детей младшего школьного возраста
Министерство образования Российской Федерации омский государственный педагогический университет Факультет психологии и педагогики курсовая работа Проблемы одаренности детей младшего школьного возраста...